ЦЯЦЯ́НКА, и, ж., розм., перев. у сполуч.: Обіця́нка — цяця́нка. Те саме, що цяцька 1. [Пузир:] Просіть від мене Калиновича… Нехай вибачить… Я дам благословення на шлюб з дочкою.. Обіцянка-цяцянка (К.-Карий, II, 1960, 377); Частенько на ті збори приїжджали представники з Валок і Харкова. Майже всі вони обіцяли землю та волю селянам, і минчанам це подобалося. Та минали місяці, надходила осінь, а обіцянки залишалися цяцянками. Пани й багатії по-старому хазяйнували на своїх землях (Минко, Моя Минківка, 1962, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 257.