ЦІАНО́З, у, ч., мед. Синювате забарвлення шкіри й слизових оболонок, пов’язане з розладом кровообігу; синюшність. Родовий опух, розміщений на лиці.., особливо спотворює дитину, викликаючи у неї набряк і ціаноз повік, губ і всього лиця (Хвор. дит. віку, 1955, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 223.