ЦІЛЮ́ЩИЙ, а, е. Який має лікувальні властивості. — Я все літо казала йому: візьми відпустку, їдь на Кавказ до сонця й тепла, до цілющих вод. У нього давно застуджені нирки (Тулуб, В степу.., 1964, 186); Україна займає одне з перших місць в СРСР щодо наявності цілющих грязей, соляних озер і лиманів, використовуваних для лікування хворих (Наука.., 7, 1956, 13); // Пов’язаний із здатністю зціляти. Осінь завжди й скрізь з особливою силою нагадувала Данилові Багричу рідну Чернігівщину.. З безліччю водоростей, мохів та лісових плодів, у яких чародійниці-бабусі вгадували цілющі лікувальні якості (Дмит., Обпалені.., 1962, 160); Ще в стародавні часи були відомі цілющі властивості лимона (Веч. Київ, 6.XII 1966, 4); // Корисний для здоров’я, який сприяє зміцненню, збереженню здоров’я. Вас так і потягло до води, до її чистої хвилі, до її цілющої прохолоди (Мирний, IV, 1955, 316); Так, ліс — це добрий врожай, повноводна ріка, цілющий клімат (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 101); Юрко розправляє плечі, підводить голову, напружуючи ніздрі, набирає повні груди цілющого степового повітря (Ряб., Жайворонки, 1957, 11); Дихнуло цілющою свіжістю, аж залоскотало в горлі од неї (Гуц., Скупана.., 1965, 66); Здоровий труд і благодатна втома, Солодкий сон цілющий по труді — І в серці знов жадання молоді (Дор., Тобі, народе.., 1959, 75); *Образно. [Гайовий:] Який сьогодні святковий день. Мені здається, що я припав устами до цілющого джерела народної сили (Корн., II, 1955, 106); // Який приносить полегшення, заспокоєння, втіху. Потиху, непомітно, на місце розтопленого слізьми жалю, прилітали солодкі, цілющі мрії (Коцюб., І, 1955, 267); Тихо насунулась [ніч], непомітно опанувала і розкішні мелодії понесла над радісно-стомленою землею, що з усміхом щастя піддавалася цілющій ласці (Хотк., І, 1966, 90); Та де ж ти [мати] брала незвичайне слово І спокою цілюще джерело? (Мал., Звенигора, 1959, 18).
Цілю́щі тра́ви див. трава́.
&́9671; Живу́ща та (і) цілю́ща вода́; Живу́ща-цілю́ща води́ця див. живу́щий; Цілю́ща вода́ — те саме, що Живу́ща та (і) цілю́ща вода́ (див. живу́щий). Вона стерегла онуків так, як змія стерегла цілющу воду: з прислуги ніхто не смів і зачепити дітей (Н.-Лев., III, 1956, 207); Цілю́щий бальза́м — те, що приносить користь здоров’ю, заспокоює, тішить. Повітря було чисте, чудове, пахуче, що, бачилось, так і лилося цілющим бальзамом у груди (Фр., III, 1950, 91); Він читав і перечитував повні теплого співчуття листи, він вбирав у себе кожне слово, наче цілющий бальзам (Тулуб, В степу.., 1964, 235).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 234.