ЦІНИ́ТИСЯ, ціню́ся, ці́нишся, недок.
1. Мати значну цінність, високу ціну. Котики — один з видів тюленів — мають хутро, міцність і краса якого дуже ціняться (Фіз. геогр., 1956, 59).
2. перен. Визнаватися важливим, значним, цінним. Ви артистка,— в нашій публіці не дуже теє ціниться, але я се люблю над усе (Л. Укр., V, 1956, 317); Заробляв хвалу не раз На своїм «експресі» я. Дорога на весь Донбас І моя професія! Справа ніби і проста, А в пошані, Ціниться (С. Ол., Вибр., 1959, 191); Хоча Денис був уже гвардії єфрейтор і цінився серед командирів вище, ніж Роман, проте між ними ще жили стосунки сімейної ієрархії, і Денис мовчазно корився старшому братові, як батькові (Гончар, III, 1959, 43).
3. Пас. до ціни́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 237.