ЧАДНИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до чад 1. Із степу долітав у хутір теплий душок розпареної землі, змішаний із чадним запахом торішніх полинів (Тют., Вир, 1964, 181); Чадний дух сірки, лою, овечого поту стояв у приміщенні (Гончар, І, 1959, 112); // Який виділяє, утворює чад. Надворі шумів вітер, а в убогій хаті було тихо. Замість стола коло стіни старенька скриня; на їй, закурена і чадна, помалу блимала бляшана лампочка (Вас., І, 1959, 94); Він підходив до обгорілих снопів, що лежали скрізь по подвір’ю й димились, перевертав їх, оглядав. Ось лежить його праця, його кривавиця, його надія; чорна, мокра, чадна… (Коцюб., І, 1955, 122); День і ніч повз ваш будинок котиться залізна орда ревучих, виючих, чадних машин (Загреб., День.., 1964, 121); У хаті стояв їдкий дух від розпарених кожухів, чадної махорки (Кучер, Зол. руки, 1948, 26); // Який містить у собі чад, наповнений чадом. По залі плив чадний, сизуватий дим (Собко, Нам спокій.., 1959, 120); За білою запоною — там десь — блимали вогниками села, скрипіли в чадних брудних хатах колиски, пищали діти (Рильський, Бабине літо, 1967, 106); Довкола будинку купчились люди. Вони сновигали в чадному мороці.., мов тіні мучеників, що зійшлися на вселенське пожарище (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 197).
&́9651; Чадни́й газ — безбарвний отруйний газ, продукт неповного окису вуглецю; окис вуглецю. При отруєнні чадним газом потерпілий скаржиться на біль в голові, нудоту, дзвін у вухах і запаморочення (Підручник шофера.., 1960, 328).
2. перен. Який паморочить свідомість, збуджує, п’янить людину. В людей спадає з очей полуда і прокидаються ті здорові думки, які дрімали в голові чадної весни та млосного літа (Вас., II, 1959, 262); А дні летіли шалено вперед. Промчали чадні, суворі, в жорстоких героїчних боях перші сім днів війни (Крот., Сини.., 1948, 340); // Власт. людині, що перебуває в чаду (у 3 знач.). Вкриває світ мла сіра… У темряві отій спов’є й тебе чадна зневіра (У. Кравч., Вибр., 1958, 181).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 263.