ЧА́ЙНИЙ, а, е.
1. Прикм. до чай 1-3. Ми заснували невеличку чайну плантацію — за вашою порадою й побажанням (Ю. Янов., І, 1954, 69); Передгір’я Гімалаїв, де багато вологи і де родючі червоноземні грунти, мають сприятливі умови для вирощування чайного куща й інших цінних субтропічних і тропічних культур (Ек. геогр. заруб. країн, 1956, 180); Артіль здала державі чайного листу 297 600 кілограмів і весь — першого сорту (Вол., Сади.., 1950, 119).
&́9651; Ча́йна троя́нда (ро́за) — акліматизована чагарникова субтропічна троянда з пишними квітами блідо-жовтого забарвлення, що мають запах чаю; вирощується як декоративна рослина. Чайні рози. Походять від індійської рози і мають сильний чайний запах. Характерні риси — дуже красиві квіти, рясне й безперервне цвітіння протягом усього літа (Озелен. колг. села, 1955, 245); Ча́йний гриб — слизувата плівка, яка виникає з мікроорганізмів на поверхні розчину цукру в слабкому чаї. Чайний гриб — це пружна маса, що являє собою своєрідне співжиття рослинних мікроорганізмів: оцтовокислих бактерій та дріжджових грибків (Роб. газ., 25.XI 1977, 4); Ча́йний квас — злегка газований кислувато-солодкий напій, що утворюється внаслідок життєдіяльності чайного гриба.
2. Стос. до чаю (у 3 знач.); признач. для пиття чаю. Сміливо переступив [Лейба] через поріг і на ступінь приступив до стола, на котрому стояв самовар та чайний посуд (Н.-Лев., II, 1956, 41).
Ча́йна ковбаса́ — назва яловичої ковбаси другого сорту, що її вживали до чаю. А як увійшла пані з мискою вареників і служниця нарешті принесла самовар, булки і традиційну «чайну» ковбасу, то я саме описувала «лукуллівський бенкет» (Л. Укр., III, 1952, 707); Молоді захотілося випити чаю з улюбленого самовара. Купили пухкого докторського хліба, чайної ковбаси, цукерок «барбарис» і влаштували справжнє чаювання (Бойч., Молодість, 1949, 313); Ча́йна ло́жка (ло́жечка) — маленька ложка, якою помішують чай у склянці, чашці тощо; міра, що дорівнює місткості цієї ложки. — Здрастуйте! — відповів на вітання капітана миршавий дідок, що сидів у кінці столу в кухоньці і, тримаючи на руках дитину, годував її з чайної ложечки манною кашею (Головко, І, 1957, 461).
3. у знач. ім. ча́йні, них, мн. Назва родини вічнозелених рослин, до якої належать чай, камелія та ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 265.