ЧА́ЙНИК, а, ч. Посудина з ручкою та носиком, у якій заварюють чай або кип’ятять воду. В чайникові було ще доволі чаю (Н.-Лев., II, 1956, 51); На столику блищав нікельований електричний чайник із здивовано задертим догори носиком (Собко, Граніт, 1937, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 265.