ЧА́ПОЛОЧ, і, ж. (Hierochloё R. Br.). Багаторічна трав’яниста злакова рослина; використовується в харчовій промисловості (при виготовленні горілки-зубрівки). І знов лилася крізь вузьку шийку бурдюка пекуча горілка, з присмаком м’яти і чаполочі (Тулуб, Людолови, II, 1957, 78); На луках, у гаях квітують чаполоч, медунка, сон-трава (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 268.