ЧАРОДІ́ЙНИЙ, а, е.
1. заст. Те саме, що чарівни́й 1. Згадка про купи золота, пройняла дрожем молодих пастухів. Ніколи в житті не бачили вони золотої монети і тільки чули про її чародійну силу (Гжицький, Опришки, 1962, 196).
Чароді́йна па́личка див. па́личка.
&́9671; Чароді́йний ліхта́р, заст.— те саме, що Чарівни́й ліхта́р (див. чарівни́й). В невеличкому березовому гайку, ніби в чародійному ліхтареві, догорає сонце, і кожна берізка міниться багатством барв (Стельмах, І, 1962, 352).
2. перен. Те саме, що чарівни́й 2. О ніч! О любощі співочі! О чародійні в яві сни На святі першої весни! (Стар., Поет. тв., 1958, 26); Мир душі твоїй, Кобзарю! Мир вам, пісні чародійні! Мир вам, струни золоті! (Фр., XIII, 1954, 8); Струмочком чародійним дзвенить онуки сміх (Тер., Правда, 1952, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 272.