ЧАРУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. Спостерігаючи за ким-, чим-небудь, слухаючи когось, щось, захоплюватися їх чарами (у 3 знач.). І сміявся [Тимко], і радів, і гомонів з товаришами, і жартував з Марком, який підстрелив кота замість зайця, і чарувався засніженим степом, вдихаючи лимонний дух місяця (Тют., Вир, 1964, 363); Ваті хотілось, щоб тільки її саму слухав Леонід Семенович, щоб тільки чарувався її піснею (Н.-Лев., IV. 1956, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 274.