ЧАСТУ́НОК, нку, ч., розм. Те саме, що частува́ння. Та й таки при частунку погодяться люди й будуть у злагоді жити (Март., Тв., 1954, 138); Всі бігли до його хати, знаючи, що там частунок буде неабиякий (Фр., II, 1950, 233).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 282.