ЧА́ТИ, чат, мн., рідше одн. ЧА́ТА, и, ж.
1. Сторожовий загін війська; група перев. озброєних людей, які охороняють щось, несуть варту. [Руфін:] Куди ж ти підеш? [Прісцілла:] В катакомби, звісно, остерегти їх. [Руфін:] Се вже буде пізно, бо ж там поставлено вже досі чати (Л. Укр., II, 1951, 387); По зеленому полю, ледь видно, посувалися, мов човники на морі, козацькі чати (Панч, Гомон. Україна, 1954, 301); * Образно. Годі спати! Сталлю-гнівом, Музо, спів мій окрили: Ставлю чати. Всюди чати! Бо незримі, невловимі тіні-хмари, чари мли (Чумак, Черв. заспів, 1956, 139).
2. Перебування на варті в певний проміжок часу; вартування. — Як упораються [козаки], так лишать там на сторожі вартових, а самі з припасом прибудуть сюди.— Добре,— промовив пан сотник.— ..Ну, а у млин, під потоки, на чати готуються? (Стар., Облога.., 1961, 32); Сторож ходив, мов вартовий на чаті (Фр., VII, 1951, 258); *Образно. Поза хмарами місяць виходить на чати (Перв., Солд. пісні, 1946, 89); // перен. Очікування когось, пильнування кого-небудь; підстерігання в засідці. Необачні звірята не доглянули, що серед величезного зеленого листя сидів страшенний змій-удав (Воа constrictor),— сидів на чатах, ждучи на добичу (Фр., VIII, 1952, 328).
Стоя́ти на ча́тах: а) охороняти щось, вартувати. На півдні Бессарабії, од бистрого Прута, по лівім боці Дунаю аж ген до моря стояло на чатах військо (Коцюб., І, 1955, 335); б) (ритор.) бути завжди готовим щось відстоювати, захищати загальні здобутки, досягнення і т. ін. Революційне правосуддя стоїть на чатах революції! (Еллан, II, 1958, 307); Става́ти (ста́ти) на ча́ти: а) починати охорону чогось. — Ставай, вартовий, без вагання на чати! (Л. Укр., І, 1951, 283); — Ми з матір’ю вийшли і стали на чати. Десь постріл ударив (Перв., II, 1958, 336); б) (ритор.) починати щось відстоювати, захищати загальні здобутки, досягнення і т. ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 282.