ЧВАКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до чва́кати. Згори сіявся безугавний дощ, і під ногами чвакотіла розріджена, мов сметана, глина (Хижняк, Килимок, 1961, 16); Щодалі дорога стає вогкішою, під ногами голосно чвакотить мокрий лист (Кучер, Пов. і опов., 1949, 127); // безос. Під ногами так і чвакотить (Цюпа, Вічний вогонь, 1900, 227).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 286.