ЧВАЛА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. чвала́ти1 і звуки, утворювані цією дією. І знову довго мовчав [Мефодій Силович], походжаючи по хаті в абсолютній темряві. Тільки важке чвалання валянок відбивало ритм життя в хаті (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 286.