ЧВЕРТЬВІКОВИ́Й, а́, е́.
1. Який триває чверть сторіччя (двадцять п’ять років). Свій чвертьвіковий творчий шлях я завершив створенням сценічного образу хижака.. Терентія Пузиря в комедії Тобілевича "Хазяїн" (З глибин душі, 1959, 14).
2. Який існував, тривав чверть сторіччя (двадцять п’ять років) тому. Кінооб’єктив правдиво відтворює сувору, грізну дійсність чвертьвікової давнини, початок великої трагедії [другої світової війни] народів (Літ. Укр., 6.VІІ 1965, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 288.