ЧИМРА́З, присл.
1. перев. у сполуч. з прикм. і присл. вищ. ст. Указує на посилення, наростання ознаки, якості, кількості і т. ін. У кошарі робилося чимраз видніше і видно було сліди свіжо розритої землі (Фр., IV, 1950, 19); Стрільба, чимраз виразніша, долітала звідусіль (Гончар, III, 1959, 358); Покотилася залізна хвиля чимраз дужче й дужче (Кач., Вибр., 1947, 222).
2. розм. Те саме, що чимда́лі 1. Сніг, що повільно нагромаджується на крутих схилах, ледве тримається. Досить сильному пориву вітру або необережній тварині зрушити маленький камінець, як він покотиться вниз, чимраз прискорюючи свій рух (Фіз. геогр., 5, 1956, 115).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 324.