ЧИНШОВИ́К, а́, ч., іст. Орендатор, який платив чинш власникові землі. То був грунт одного шляхтича-чиншовика, Івана Михалчевського (Н.-Лев., II, 1956, 125); Ці "шляхтичі" звичайно були "чиншовиками", тобто засівали землю, виплачуючи за неї поміщикові щорічну плату — "чинш" (Рильський, Веч. розмови, 1964, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 327.