ЧИСТЕ́НЬКО. Присл. до чисте́нький. Вони були зодягнені чистенько і просто (Тют., Вир, 1964, 57); Видко, що господиня за лелію дбає,— обполола чистенько, ще й прутиками обтикала для захисту (Л. Укр., III, 1952, 493); [Горніг:] Найкращі речі в будинку [фабриканта] так тобі чистенько порубали, мов на те найнялись (Л. Укр., IV, 1954, 247); // у знач. присудк. сл. На кухні, правда, чистенько, а обід не дуже розкішний (Гончар, Тронка, 1963, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 331.