ЧИСТОВИ́Й, а, е.
1. Переписаний начисто; протилежне чорновий. Рукописи великого Кобзаря, що дійшли до нас: тексти його творів, як поетичних, так і прозових, чернеткові (з варіантами) та чистові, листи, записки, фольклорні записи.. опубліковано майже повністю (Літ. Укр., 3.VІІ 1962, 2); // Признач. для записів начисто. Чистовий зошит.
2. спец. Признач. для остаточної обробки деталей. Циліндричні фрези з малим зубом застосовуються для чистових робіт (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 50); Чистові різці застосовують при остаточній обробці деталі. Ними зрізують тонку стружку — припуск на чистову обробку (Різальні інстр.., 1955, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 335.