ЧИ́СТІСТЬ, тості, ж. Те саме, що чистота́. Лад усюди [в кімнатах] був зразковий, чистість, що нічого не лишала бажати (Фр., VI, 1951, 201); Стародуб давно розпочав свою сонату. Задумав її як твір про чистість і святість людських почуттів (Дмит., Розлука, 1957, 104).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 335.