ЧОБОТЯ́ТА, ят, мн. Зменш.-пестл. до чо́боти. На червоні чоботята Побиваються дівчата; А я хусточку купую, Козакові подарую (Щог., Поезії, 1958, 146); Біля Чайчихи залишився тільки похнюплений білявенький Василько. Чоботята його вгрузли в сніг, і він дивиться на них, а уста косо вибивають притамований плач (Стельмах, І, 1962, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 347.