ЧОЛО́МКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. чоло́мкатися. — О куме,— каже той,— хіба так чоломкаються?.. Отако-о! — придавив йому [руку] ще й посіпав. — Ет, — аж лоб зморщив Кирило, — без діла мені чоломкання те (Тесл., З книги життя, 1949, 32); Ярмаркування почалося із зустрічей і чоломкання з ріднею, свояцтвом та знайомими (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 351.