ЧОРНИ́ЦЯ, і, ж.
1. бот. (Vaccinium myrtillus L.). Дрібний ягідний дикорослий чагарник родини брусничних з чорними їстівними ягодами. Чорниця — дрібний напівкущ (15-50 см) (Колг. енц., II, 1956, 328); Чорниця — найпопулярніша народна лікарська рослина, особливо її ягоди (Лікар. рослини.., 1958, 125).
2. Ягода цієї рослини. Ми рвемо над дорогою стиглі чорниці, а іноді й суниці (Шиян, Партиз. край, 1946, 135); // збірн. Багаті поліські ліси на ягоди — чорницю, брусницю, суницю, малину, горобину (Рад. Укр., 16.III 1971, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 355.