ЧОРНОВУ́СИЙ, рідко ЧОРНОУ́СИЙ, а, е. Який має чорні вуса; з чорними вусами. Козаченьки чорновусі Зо мною жартують, А дівчата завидливі Мені ворогують (Пісні та романси.., II, 1956, 145); Дівчина слухала незнайомі слова тюркської пісні і яскраво уявила собі стрункого чорновусого співака (Донч., II, 1956, 193); Хороший був [Максим Гримач]: повновидий, чорнобровий, чорноусий (Вовчок, І, 1955, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 358.