ЧОРНОЗЕ́МНИЙ, а, е. Прикм. до чорно́зем. Берег тут [на р. Буг] чорноземний, трав’янистий, і вода не шипить, як на піску, а глухо клекоче (Стельмах, II, 1962, 57); // Багатий на чорнозем. Основними районами вирощування гороху є чорноземна лісостепова і нечорноземна смуги європейської частини СРСР (Зерн. боб. культ., 1956, 12); // перен., розм. По-селянському щирий, безпосередній, міцний. Він аж схлипнув від хвилювання, оцей бідолашний чорноземний Ромео, в полотняній сорочці і притертих на колінах штанях (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 130); *Образно. Буде.. розцвіт літератури — не конфетної, мішурної, панської, а справжньої, міцної, залізної, чорноземної літератури (Еллан, II, 1958, 170).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 359.