ЧОРНОПЕ́РИЙ, а, е. Який має чорне пір’я. Не знаю, Чому — немов на крилах,— на літах Із хмар прадавніх спомин виринає, Мов чорноперий вигаданий птах (Кор., Поезії, 1967, 25); // Який має чорне оперення, чорний хвіст (про частини, деталі стріл, літальних апаратів і т. ін.). За кілька кроків, вп’явшись в шкарубку кору дуба, стриміла коротенька чорнопера стріла (Загреб., Диво, 1968, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 360.