ЧУГА́ЇНКА, и, ж., діал. Зменш. до чуга́їна. Був то молодий, безвусий парубок, міцно збудований, у високій сивій кучмі, короткій чугаїнці і з довгим ціпком (Коцюб., І, 1955, 341); На плечах, на сивій чугаїнці білів сніг (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 349).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 372.