ЧУДО́ВНО. Присл. до чудо́вний 1. Чорне кучеряве волосся, заквітчане польовими квітками, чудовно вилося коло білого чола (Мирний, II, 1954, 34); І щось бадьоре сниться — А може, то ява,— Немов лице в криниці Чудовно ожива (Рильський, І, 1900, 239).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 376.