ЧУЖИ́НОНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до чужи́на́. Як зеленонькій [зелененькій] коноплиночці У болотечку гнити, Так мені тяжко, так мені важко На чужиноньці жити (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 84); Виїжджаю, дівчинонько, чи будеш тужити, Як поверну з чужиноньки, чи будеш любити? (Коломийки, 1969, 356); Чужая чужинонька — не рідна родинонька (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 379.