ЧУЖОРІ́ДНИЙ, а, е. Сторонній, несумісний з чим-небудь. Імунологічні захисні реакції, спрямовані проти вторгнення в організм паразитів або чужорідних речовин, властиві, як відомо, всій живій природі (Наука.., 9, 1956, 17); Введення під шкіру або в кров чужорідних білків викликає реакцію організму, яку розуміють звичайно як неспецифічну стимуляцію його функцій (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 297); Коли в сплав криці попадає чужорідний матеріал — він перегоряє, не витримує гарту (Еллан, II, 1958, 141); Лабораторію академіка Шульги у себе в інституті він продовжував вважати чужорідним тілом (Рибак, Час.., 1960, 798).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 380.