ЧУМАКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. чумакува́ти. Як-не-як, а нинішнє багатство Терентія розрослося з Дорохтеєвого чумакування (Стельмах, І, 1962, 316); // Перебування в дорозі серед чумаків. Чумакування з батьком, дитяча мандрівка в степ з метою найти ті казкові стовпи, де, за переказами, кінчається світ… (Рильський, III, 1956, 187); *Образно. — Добре, Грицько,— пообіцяв дід, лаштуючись в останнє чумакування.— Якщо можна буде, неодмінно сповіщу,— приснюсь або привиджусь якось,— лагідно обмірковував він нехитромудрий спосіб потойбічних зносин (Довж., І, 1958, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 383.