ЧУПРИ́НИСТИЙ, а, е. З великою, чуприною; чубатий. — Ой Левку, Левку, який ти дурний… — нахилилася до нього і не руками, а своєю жалістю охопила його чупринисту голову (Стельмах, І, 1962, 607).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 385.