ШИКА́РНО, розм. Присл. до шика́рний. Маруся відповідала всім Яшиним вимогам, які він ставив до дівчини,— шикарно одягалась, трималася солідна, не губилася в будь-якому товаристві і в будь-яких обставинах (Коп., Десятикласники, 1938, 94); П’ять дівчаток у ватниках, веселих, високо— і тонкоголосих, промчалися так весело й шикарно, що я зрадів і вже цілий день радуватимусь (Довж., III, 1960, 462).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 451.