ШИНК, у, ч., заст., діал. Шинок. Світлиця стала схожою на шинк, писарка походжала по хаті, мов шинкарка (Н.-Лев., IV, 1956, 155); Був собі колись якийсь-то циган, та такий же то прегіркий п’яниця.. Чи є у його яка копійчина, так і несе її у шинк, чи яка жупанина — він і її туди ж пре! (ТІ. Куліш, Вибр., 1969, 199).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 453.