ШИНКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до ши́нка.
ШИНКО́ВИЙ, о́ва́, о́ве́, заст. Прикм. до шино́к. Пішов [Гершко] у шинкову кімнату, налляв півока горілки (Круш.. Буденний хліб.., 1960, 206); Глузували й глумилися з них шинкові завсідники, невиправні п’янюги, звали скупердяями (Тулуб, Людолови, І, 1957, 401).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 453.