ШИ́РМА, и, ж.
1. Складана переносна перегородка, зробл. з рам-стулок, обтягнутих тканиною, папером і т. ін. Серед кімнати стояв круглий стіл, а в одному кутку за ширмою стояла постіль молодої Наді Мурашкової (Н.-Лев., V, 1966, 107); Ширмою відгородили кушетку та маленький стіл (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 162); Робоче місце слюсаря при рубанні [металу] повинно бути захищеним сіткою, екраном або ширмою, щоб не завдати травм товаришам, що працюють по сусідству (Практ. з машинозн., 1957, 52); *У порівн. Гострі гребені, вкриті лісом, вирізувались на синьому небі різкими пружками: вони виступали один за другим, як зелені ширми, поставлені одна за другою (Н.-Лев., II, 1956, 386); //рідко. Невисока стінка в приміщенні. Яшко перебіг площу.. і одчинив масивні скляні двері. За ширмою, теж скляною, спитав когось, де саме живе Лрокіп Яшний (Головко, І, 1957, 163).
2. перен. Те (той), що (хто) служить прикриттям для кого-, чого-небудь. Чекай, чекай, старий йолопе, та то щось на те заноситься, що вся ота затія з легальною газетою була лише ширмою для інших їхніх цілей (Вільде, III, 1968, 86); Під ширмою антикомунізму імперіалістична буржуазія веде боротьбу проти всіх антиімперіалістичних, а отже, демократичних, національно-визвольних прогресивних сил (Рад. Укр., 6.11 1962,УЗ).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 456.