ШИРОКОВИ́ДИЙ, а, е. Те саме, що широколи́ций. — Піди ж ти! — додала його жінка, широковида, зубата молодиця (Мирний, IV, 1955, 163); Зюзін нишком малював карикатуру на Андрія — дуже їдку і образливу: Северинов у нього виходив схожим, але неприродно присадкуватим, широковидим (Збан., Курил. о-ви, 1963, 169).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 459.