ШИРОКОГО́РЛИЙ, а, е. Який має широку шийку (про посудину). Реставрована посудина становить широкогорлий горщик з відхиленими назовні вінцями (Археол., II, 1948, 170); // розм. Великого калібру (перев. про гармату). Зігнуті спини.. тягли гужем широкогорлу гармату (Стар., Облога.., 1961, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 459.