ШИРОКОПО́ЛИЙ, а, е.
1. Який займає великий простір; безмежний, неосяжний. Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій, Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, було чути. Як реве ревучий (Шевч., І, 1963, 354); Хвилює вітер лан широкополий (Дор., Тобі, народе.., 1959, 26); *Образно. Де ви, верби і тополі, вечори примарні в полі і пісні широкополі у багряній далині?.. (Сос., II, 1958, 172).
2. З широкими полами (про одяг). На руках Юзеф носив білі рукавички, взутий був у жовті чоботи, а на плечі накинув широкополий дощовик, що пахнув гумою (Чорн., Визвол. земля, 1959, 25).
3. Який має широкі криси (про капелюх, бриль); крисатий. — Дозвольте води напитися,— пробурмотів я, ставлячи цебро на цямрину і скидаючи свого широкополого солом’яного бриля (Перв., Материн.. хліб, 1960, 8); Часом в Пірл-Харборі з’являлася машина з таємничого вигляду джентльменом у сірому картатому костюмі, в широкополому ковбойському капелюсі (Рибак, Час.., 1960, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 461.