ШИШКА́Р, я́, ч. Птах родини в’юркових, поширений у хвойних лісах Європи. Це шишкар червоно-бурий. Не буває він похмурий. Все доводить він комусь: — Я морозу не боюсь! (Біл., Пташ. голоси, 1956, 39); Живиться він майже виключно насінням сосни, ялини та інших хвойних дерев, яке вправно виймає з шишок а допомогою свого незвичайного дзьоба. Звідси і назва птаха — шишкар (Наука.., 8, 1966, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 466.