ШИЇ́Т, а, ч. Мусульманин — послідовник шиїзму. Бовейгіди самі були шиїтами, а держали під своєю повною властю навіть голову всіх правовірних сунітів, самого багдадського халіфа (Крим., Вибр., 1965, 140).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 450.