ШКА́ПКА, и, ж. Зменш.-пестл. до шка́па 1. Яник десятник, як на той світ провалився. Уже я й село обійшов, і у тарантасі добре виспався, а коней нема. Надвечір вже пригнали двох шкапок з лошатами (Стор., І, 1957, 78); Зоставалась у нас ще шкапка добра та коза ледача, і їх пан узяв за подушне (Морд., І, 1958, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 470.