ШКАРАЛУ́ЩА, рідше ШКАРАЛЮ́ЩА, і, ж., розм. Те саме, що шкаралу́па. Від порту йшов солодкий густий дух кавунових шкаралущ (Мик., II, 1957, 189); Монастирський двір у піст був засіяний білими шкаралющами [яєць], неначе снігом (Н.-Лев., І, 1956, 342); Закон! Знов закон! Вони, як черепахи шкаралущею, захищаються тим законом (Коцюб., І, 1955, 204); Для праць літературознавчих, критичних характерна нині широка масштабність, розривання шкаралущі вузь-колокального, фактологічного бачення — хуторянщина і вульгарний соціологізм зазнали краху (Літ. Укр., 10.Х 1969, 3); *У порівн. Чую, що вся моя вченість злазить я лиця, як стара шкаралюща (Вас., Вибр., 1954, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 470.