ШКВА́РКНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., розм. Те саме, що шква́рнути. Вмить нова стріла сухо шкваркнула об кору Сивоокового сховку (Загреб., Диво, 1968, 66); // безос. Ось шкваркнуло… вогняна стріла розпанахує небо… (Мирний, II, 1954, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 473.