ШКЕТ, а, ч., розм., зневажл. Хлопчак, підліток. Матрос знову подумав, нахмурив брови.— Гляди ж, шкет! Сьогодні я виграв у тебе кашу (Мик., Повісті.., 1956, 77); Аж лячно хлопцеві стало, що вона така гарна. Невже це він, шкет, цілував ось її? (Гончар, Тронка, 1963, 230).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 474.