ШКОПИРТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.. діал. Однокр. до шкопирта́ти. Лікар не розрахував сили й важко шкопиртнув на арикові, впав, ударившись грудьми об твердий грунт з корінням (Ле, Міжгір’я, 1953. 312).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 482.