ШКУРЯНИ́Й, а́, е́, заст. Вигот. із шкури (у 2 знач.). Голений хурман в широкій бурці, в шкуряному картузі взяв з рук моїх чемодан (Коцюб., II, 1955, 244); Підперізувались вони шкуряним поясом (Стор., І, 1957, 267); Гей, а хто перевезе мене Через море піннобуряне?.. Хто напне вітрило шпуряче? (Черн., Поезії, 1959, 400).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 486.