ШЛЕ́ЙКА, и́, ж.
1. Невелика, легка шлея. За день коні встигли потомитися, під шлейками мокра шерсть була вже забілена милом, схожим на розсипаний порошок (Панч, II, 1956, 478); Шорка, або нагрудна шлейка, застосовується в легких запряжках.. замість хомута (Конярство, 1957, 181).
2. перев. мн. Лямки для підтримування предметів одягу (штанів, спідниці і т. ін.). Йон поглядав то на купку дівчат, де стояла Гашіца, то на свої крамні шлейки, що.. підтримували темно-зеленого сукна широкі шаровари (Коцюб., І, 1955, 233); Перший до Надійки підійшов низенький, опецькуватий, у довгих штанцях зі шлейками та густим ластовинням біля перенісся хлопчик (Коз., Листи.., 1967, 8); Іван Трохимович часто закліпав очима: таку саму рябу корову пас і він. Та й хлоп’як був ніби з нього списаний — вицвіле волосся на голові, облуплений ніс, штанці на одній шлейці і порепані ноженята (Панч, На калин. мості, 1965, 297); // Те саме, що брете́льки. Шлейки сорочки.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 488.