ШЛЮЗУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. і док. Проходити, пропливати через шлюз, шлюзи (у 1, 3 знач.). — Обійшла я з ним усі споруди, І на греблі була, і на пульті, і внизу біля самих турбін, і шлюзувалася двічі Гончар, Новели, 1954, 83); Восени цього року я зі своїми друзями-мисливцями шлюзувався на маленькому катері перед виходом у Київське море (Літ. Укр., 5.XII 1968, 2); Розсувається кремова завіса, за нею — сталеві двері з ілюмінатором. Далі — вузький прохід, попереду — ще одні двері. Перші зачинилися. Професор, повертаючи важіль, заспокоює зніяковілого хворого: — Ми шлюзуємось (Знання.., 10, 1968, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 492.