ШЛЯ́РКА, и, ж. Те саме, що обо́рка. Вузькі груди [панночки] прикриті були рясними і пишними шлярками (Л. Укр., III, 1952, 601); Підібрала [Уляна] ще густі чорні коси за вуха, ..розправила білого з шляркою фартуха на колінах (Кучер, Трудна любов, 1960, 29); *У порівн. — Гляньте! Гляньте! — рука сама злетіла вгору, показуючи на юрбу, що барвистою шляркою перетинала Крутогорську; вулицю (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 493.